Цокоче в садку сорока,
Примруживши ліве око.
— Це ж, друзі, відома справа,
Що більший комар, як ґава,
Що віл — легенький, як муха,
Що в морі — страшенно сухо,
Що раки живуть на дубі,
Вогонь — в коваля у зубі.
Цукерка — на смак солона,
Сметана в мисці — червона.
Найвище літають корови!
Найкраще співають сови.
Пасуться на луках щуки,
Кусають хвостом гадюки,
А лід опікає руки.
У лісі трава — бляшана,
Ще й ніч наступає зрана.
Та тільки сороки ніхто не слуха,
Бо знають — вона брехуха.
