Я спитав, узявши сир:
— Звідки в ньому стільки дір?
Забурчав індик од хати:
— Справжнє диво, що й казати!
Кукурікнув півень чемно:
— Тут питатися даремно!
Засмутилася вівця:
— Я спитаю в баранця!
Кінь відмовив: — Нецікаво!
Дірка в мості — інша справа!
Пес обнюхав сир як слід:
— Чую — тут мудрує кіт!
Нявкнув кіт про себе в тиші:
— Знаю — дірку роблять миші.
Тут ворона прилетіла.
— Дайте я з’ясую діло!
Є чуття у мене в дзьобі:
Можна сир піддати пробі!
Загубила врешті міру.
— Де ж той сир? Немає сиру!
Півень зблід, вівця збіліла:
— Що це? Сир ворона з’їла!
А ворона каже з серця:
— Ви шукали дір, здається?
Сир я з’їла, друзі милі,
Та дірки ж лишились цілі!
Я шукаю, не питаю.
Є що їсти — я з’їдаю!
Та тепер такі часи,
Що подяки не проси!
І, образившись украй,
Полетіла звідти в гай.
