Якось жаба
Та й заслабла.
Тож, до лікаря побігла,
Стогне:«Мабуть захворіла»!
Окуляри той поправив,
Бо старим був, хоч і бравим,
Й каже, як оглянув хвору,
З пальцем, піднятим угору:
«Пані пітніє, потому,
Хай пані не спить на сирому,
Хай пані минає насоси,
Хай пані не бігає в роси,
Хай пані у дощ не гуляє,
Хай пані в ставки не стрибає,
Хай пані не хлебче водиці,
Хай пані обходить криниці,
Хай пані не миється зранку,
Хай пані тут дасть обіцянку
На себе і хукати й дути,
Бо пані суха має бути»
Вдома метикує Жаба:
«Раз уже я так заслабла,
Лікар знає, що зі мною,
Значить, буду я сухою»
І жаба себе лікувала,
Висушувала і витирала,
І висушила насилу,
Що з неї – лиш купка пилу.
І в лікаря є запитання:
Пішло щось не так лікування.
