В дім корівці божій жук
Стукотів раз: тук,тук,тук!
Зацікавило панянку:
“Що тут жук шукає зранку?”
Жук став коником стрибати,
Капелюх свій зняв крислатий,
Каже: “Ой, корівко божа,
Ти на сонечко так схожа,
Поведу тебе в долину,
Стань мені там за дружину”.
Фиркнула корівка божа:
“Вам блукати тут негоже!
Вже від нині ви повинні
Геть триматись вдалині,
Адже я вся в ластовинні,
А ви ні!”
Тож сказала, що хотіла,
І чимдуж десь полетіла.
Полетіла і вже скоро
Шлюб взяла із мухомором:
В нього спереду й на спині
Все було у ластовинні.
А наука тут така:
Вже як жук, шукай жука.
