На полі береза стояла,
за вітром гілля розпускла,
а гілля та злотом дзвеніло,
а листя та сріблом шуміло.
Там я молоденька гуляла,
милого з війни виглядала.
Прибудь, милий мій, коня не жаліючи,
Тільки вміючи-розуміючи:
по синьому морю вітром буйним,
по чистому полю дощем дрібним,
по вулиці лебедем білим,
під ворота зайчиком сірим,
соколом ясним по гостинцю,
хлопцем молодим у світлицю!
