Єва Нарубіна – Ой, дуб до сосни нахилявся: Вірш

Ой, дуб до сосни нахилявся,
нахилившися, розшумлявся:
— А коли, сосно, цвісти будеш?

А брат до сестри вітався,
привітавшися та й питався:
— А коли, сестро, в гості будеш?

— Хай рідня мені збавить суду,
я тоді, брате, в гості буду.
Як із гір піски позмітає,
як в ріках вода повсихає:

я горою піду — пилом не припаду,
а піду рікою, то прийду сухою.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Єва Нарубіна – Ой, дуб до сосни нахилявся":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Єва Нарубіна – Ой, дуб до сосни нахилявся: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.