Ой, піду я лугом
та й понад рікою,
виломлю калину
правою рукою.
А тая калина
у руці зів’яла:
то стріла ворожа
милого спіткала.
Приколю на груди
червону калину:
Візьми мене, княже,
у свою дружину!
- Наступний вірш → Володимир Александров – Я бачив, як вітер берізку зломив
- Попередній вірш → Єва Нарубіна – Нехай над містом свище хуга
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші