Єва Нарубіна – Старовинна: Вірш

Гостюй, гостюй, дочко, в хаті,
гостюй, дочко,
поки в тебе жива мати.

А як я помру, небого,
вмру, небого,
заростуть путі-дороги,

сосонням та дубняком,
сосонням,
молодим березняком.

Коло маминого двору,
коло двору,
та насиплять круту гору.

Кому б кухоль злота дати,
кухоль злота,
круту гору розкопати.

Круту гору розкопати,
розкопати,
В неньки в гостях побувати!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Єва Нарубіна – Старовинна":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Єва Нарубіна – Старовинна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.