Єва Нарубина – Ой, на лужку, на лужку: Вірш

Ой, на лужку, на лужку
калина червона
нахилила над ріку
наливані грона.

Ой, калинонька моя
та й поміж квіточок…
На камені сяду я
та зів’ю віночок.

Мій віночок не зів’яв,
луговії квіти,
і калина поміж трав
буде пломеніти!

У калиновім вінку
пошукаю броду.
Гляну в чистую ріку
та на красну вроду!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Єва Нарубина – Ой, на лужку, на лужку":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Єва Нарубина – Ой, на лужку, на лужку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.