На прибережному піску
Смагляві діти гралися,
І в синю далечінь морську
З цікавістю вглядалися.
От показався пароплав,
Немов хмарина сиза.
— Невже ж він, —
Петрик запитав, —
Насправді із заліза?
І дно залізне, і боки,
А от пливе — не тоне —
Незрозуміло для Луки,
І навіть для Антона.
— А це тому, — сяйнув Олесь
Очицями кристальними, —
Що він обвішаний увесь
Кругами рятувальними!
- Наступний вірш → Євген Бандуренко – Захар і загар
- Попередній вірш → Євген Бандуренко – Піп і наймит
(Оцінок ще немає)