Завітав якось до Гната
Родіон
Та й не вірить: це насправді,
А чи сон?
Гнат над книжкою схилився
Як мара
І підряд усі малюнки
Видира.
Родіон його за руку:
– Друже мій!
Що ти робиш? Схаменися!
Пожалій!
Зиркнув Гнат на Родіона
Із-під брів
І, показуючи книжку,
Відповів:
– Ну чого б її жаліти
Мусив я,
Як вона бібліотечна –
Не моя!..
