— Чом це ти розплакавсь, Грицю? —
Запитав унука дід.
— З’їла Дуся полуниці,
Що зібрав я на обід.
Дід лише розвів руками:
— Ну, який же ти козак,
Щоб за тими ягідками
Гірко плакати отак?
— Ні, не жаль мені, дідусю,
Полуниць, що я зібрав.
Жаль мені, що ними Дуся,
А не я посмакував!..
