Виганяла Леся сірих
Каченяток до води.
— Три, та три, та ще чотири —
Ну ж, Ігнатику, склади!
Прихилившись до тополі,—
«Раз і два, й чотири, й п’ять!» —
Пальці на руках поволі
Став Ігнатик загинадь.
І давай тоді стидити
Леся братика: — Ех ти!
Не умієш полічити
В голові й до десяти!
Та Ігнатик мовив Лесі:
— Ну яка ж бо ти чудна!
В мене пальчиків аж десять,
Голова ж лише одна!
- Наступний вірш → Євген Бандуренко – Тільки сині
- Попередній вірш → Євген Бандуренко – Михайлова поправка
(Оцінок ще немає)