Фотоплівку ввечері татусь
Проявляв і скарживсь на невдачу:
— Що за чудасія! Знов чомусь
Жодного зображення не бачу.
— Не дивуйтесь, тату,— відказав
Гриць малий, що грався біля нього,
Я ще вдень цю плівку розглядав
І не бачив теж на ній нічого.
- Наступний вірш → Євген Бандуренко – Це вже й зараз видко
- Попередній вірш → Євген Бандуренко – Тільки сині
(Оцінок ще немає)