На ставі пишно Лебедь плив,
А Гуси сірії край його поринали.
“Хіба оцей біляк вас з глузду звів? —
Один Гусак загомонів,-
Чого ви, братця, так баньки повитріщали?
Ми попеласті всі, а він один між нас
Своє пиндючить пір’я білеї
Коли б ви тілько захотіли,
Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась,
Ми б панича сього якраз перемастили”.
І завелась на ставі геркотня,
Гусине діло закипіло:
Таскають, грязь і глей,зо дна
Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло.
Обмазали кругом — і трохи галас стих;
А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг.
- Наступний вірш → Євген Гребінка – Зозуля та снігир
- Попередній вірш → Євген Гребінка – Ліс
(Оцінок ще немає)