Євген Гребінка – Степь: Вірш

М. Дан. Селецкой

Я был в степи. Кругом, как море, широко
Земля раскинулась, от взора убегая.
Всё тихо, всё мертво, всё степь да степь нагая,
Да небо над землей безбрежно высоко.
Хоть ветер бы дохнул, пустыню оживляя!
И грустно стало мне в пустынной тишине;
Тоска сдавила грудь… Вдруг песня надо мною!
Я радостно гляжу: в лазурной вышине
Певица божия промчалась над землею,
И — смолкло всё опять. Но песню эту я
До гроба сохраню в душе моей, друзья!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Євген Гребінка – Степь":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Євген Гребінка – Степь: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.