Черничка-ніч запалить свічі
весняних воскових беріз.
Зимі подивиться у вічі,
що повні сліз, останніх сліз.
Розстеле зоряну хустину,
розкрає чорний хліб землі
і стане слухать, як з долини
клекочуть
перші
журавлі…
- Наступний вірш → Євген Гуцало – На березі блакитного і зеленого морів
- Попередній вірш → Євген Гуцало – Білий вірш про білий мармур
(Оцінок ще немає)