У лисички
є сестричка.
Та сестричка —
теж лисичка.
Дві лисички —
дві сестрички —
мають коника та бричку.
Зветься коник
стрибунець.
Коник — справжній
молодець.
А якби не стрибунець,
був би він не молодець.
Дві лисички —
дві сестрички —
бричку
мають із травички:
павуки її зв’язали
й двом лисичкам —
двом сестричкам —
бричку ту подарували.
Дві лисички —
дві сестрички —
запрягали стрибунця
й, сівши в бричку
із травички,
поганяли молодця.
Поганяли нагайкою
із квіткою-китайкою.
В лісі сині дзвоники
кланялися конику,
кланялись лисичкам
у зеленій бричці…
І куди їм Їдеться,
і куди приїдеться?
Може, й досі Їдеться,
ще кудись приїдеться.
Ще кудись приїдеться,
раз так славно Їдеться,
раз у лісі дзвоники
кланяються конику
і отим сестричкам,
у зеленій бричці.
