Євген Гуцало – Губи жіночі, ждучи поцілунку: Вірш

Губи жіночі, ждучи поцілунку,
схожі на очеретяну суху сопілочку,
що ось-ось забринить ув осінньому лузі,
немов павутинка бабиного літо…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Євген Гуцало – Губи жіночі, ждучи поцілунку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Євген Гуцало – Губи жіночі, ждучи поцілунку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.