…І враз на чужині постане,
мов спалах, в пам’яті моїй:
Вітчизна — соняшник весняний
цвіте на грані польовій.
Вночі і вдень не одцвітає
у сяйві срібного вінка,
і грань за даллю не зникає,
і грань у серці не зника.
Вітчизно, в гордій пекторалі,
Вітчизно, в рідній стороні,
чим залечу від тебе далі —
тим ближча ти стаєш мені…
Коли я до своєї грані
наближусь — спалахне в душі:
Вітчизна — соняшник весняний
цвіте на крайнім рубежі…
