Євген Гуцало – Кожушок: Вірш

В їжака є кожушок
із колючих колючок.
Дуже тепло їжаку скрізь
ходити в кожушку.

Коли спати він лягає,
кожушок свій не знімає.
Кіт просив у їжака
поносити кожушка.

Та їжак йому не дав,
та їжак йому сказав:

– Маєш свого кожушка,
але просиш в їжака.
А їжак твого не просить,
бо їжак чуже не носить.

Й ти чужого не проси,
й ти чужого не носи.

– Я лише пожартував! –
їжакові кіт сказав.

– Я на жарти не мастак, –
відказав йому їжак.

– Не мастак так не мастак,
бо на те ж ти і їжак!

– Та воно і справді так, –
сумно згодився їжак. –
Зовсім я не жартівник,
жартувати я не звик.

Так вони поговорили.
Добре, що не посварились!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Євген Гуцало – Кожушок":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Євген Гуцало – Кожушок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.