Мій син малює крила літакам,
лелекам, диким гусям і орланам.
Син крила домальовує квіткам —
кануперу, любистку і катрану.
Конваліям, півоніям бучним,
фіалкам, мальвам і холодній м’яті,—
малює крила тоном голубим,
червоним чи барвінково-хрещатим.
Квітки на крилах ринуть із землі,
квітки на крилах вище хмар злітають,
квітки щебечуть в піднебесній млі,
збираючись у піднебесні зграї.
Перейняли свій спів у солов’їв,
у жайворів перейняли весняних,
у ластівок перейняли свій спів,
у дятлів, одудів і коноплянок.
Спасибі тобі, сину, за квітки,
яким ти долю дарував крилату,
за незабудки, ряст і нагідки,
що в піднебессі вміють щебетати.
