Невже тобі забудеться — колись ми,
йдучи між полину і сокирок,
читали неба сині афоризми,
які світилися поміж хмарок?
Невже тобі забудеться, як потім
ударив грім — і афоризм грози
нову утвердив істину істотну,
й чоло її сльозою оросив?..
Невже тобі забудеться — по тому
гроза ущухла, наглий дощ затих,
та не забулись афоризми грому
між афоризмів неба голубих…
