О пів на шосту, ввечері, в селі,
коли сніги ряхтять так, як ряхтять жар-птиці,
і сонце догоря, неначе колісниця,
у надвечірніх хмарах, як в золі.
О пів на шосту, ввечері, коли
дуби в пурпурній ожеледиці палають,
і льодорубами на річці лід рубають,
а ген блакитну кригу повезли.
О пів на шосту, ввечері… В цей час
не сонце в небі — ти за обрієм зникаєш,
не землю — а мене холодна мла проймає,
бо до світанку розлучає нас.
О пів на шосту, ввечері, в селі
прозорим інеєм печаль в душі синіє,
і вогник проліска з-під інею біліє,
й опосідвють голову жалі…
