Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір’ям широким,
мов по зеленій долоні.
Косу тримає на крилах,
косу веселу й іскристу.
Добре її наточили
сонячні промені чисті.
Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір’ям широким,
мов по ласкавій долоні.
Так повелося одвіку,
так і тепер не минає —
ранку прозорого квітку
тою косою стинає.
Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір’ям широким,
мов по щасливій долоні.
Хори летять журавлині,
як споконвіку літали,
а за лозиновим тином
скільки вже квітів зів’ялих!..
Грудка багряного крику,
в чоботи взута червоні,
ходить подвір’ям широким,
мов на зеленій долоні.
