Весь світ — це музики руда тверда й сувора.
Руда — повітря я полум’я, вода й земля.
В первісній цій руді мелодії прозорі,
ще не народжені, німі ще, глухо сплять.
В граніті сплять вони, в його кремінних брилах.
В стихії мармуру — мелодія проста.
В одземку явора. В тугих волячих жилах.
І в волосіні, що із кінського хвоста.
У білому піску. У глині. В грунті чорнім.
В фіалках голубих, що по лісах цвітуть.
На них заждалися задумані валторни.
На них давно заждались ліри. Арфи ждуть.
Кларнети ждуть давно. Гобої ждуть. Фаготи.
І флейти дерев’яні ждуть також давно…
Природний вловлюється такт… Природні ноти…
Вже ллється першої мелодії вино!..
О магія збагненна коливальних рухів,
що втілюються в гармонійний звукоряд.
О первородне таїнство людського слуху,
вкраїнський лад журби, гіркий любові лад!
Звучить твердий граніт, звучать кремінні брили,
й холодні мармурові брили не мовчать.
Одземок явора звучить. Волячі жили
й волосся з кінського хвоста — також звучать!
Ладо-тональність трав. Ладотональність жита.
Мажорний лад життя. Весни мінорний лад.
Невинністю березки білої сповито
червоні маки, що над шляхом хлюпотять.
Поліфонія стуливуса й конюшини.
Поліфонія мишію і ковили.
Музична драма — це палка волошка синя
в цупких обіймах молодої бугили.
Вже не руда тверда, вже не руда сувора
цей світ навколишній, який рудою був,—
він обернувся на мелодії прозорі,
які несуть любов, які несуть журбу…
