Євген Маланюк: Вірші

Євген Маланюк (1897 – 1968) – український поет, публіцист, літературний критик та енциклопедист. Вважається одним з кращих поетів ХХ століття.

Євген Маланюк був сотником УНР, він любив Україну і водночас у своїх творах піддавав українців жорстокій самокритиці, вимагаючи від них вдосконалення і боротьби зі зневірою та «енергією поразки». Адже тільки це дозволить Україні вийти з замкненого кола боротьби й страждань. Це один з небагатьох поетів, які писали на найбільш болючі теми – такі, як Голодомор 1932-33 років.

Оскільки поет завершив своє життя в США, значна частина його творів останніх періодів просякнута ностальгією. У віршах цього циклу присутні образи родини, спогади про українські пейзажі та звичний побут.

Для поезії Євгена Маланюка характерні повтори, порівняння, персоніфікація, риторичні запитання, асонанс та алітерація, використання авторських новотворів. Прекрасна освіта автора дозволяє використовувати різноманітні історичні та міфологічні образи, завдяки чому його вірші гарно вписуються у європейський і світовий контекст.