Ю. Л.
І, дійсно, лист Ваш — подих моря,
Солоність вітру й воля хвиль.
В живім просторі неозорім
Зростає дух і слабне біль.
Так, уявляю: білі дюни,
Блакитний віддих глибини,
А вітер вічний, вітер юний
Співа про звабу далини.
Там очі вічно смокчуть далеч,
Там конкістадор — чоловік,
І те, що даль пророкотала,
Стає легендою навік.
