Д. Донцову
Крик Ксенофонтових фаланг
На подих простору і солі —
І ось реве бурунний лан
Рабом вітрила і бусолі.
І розгортається безкрай,
І ширше — сапфірове коло.
Грай, вітре, перемогу! Грай,
Як пристрасть простір поборола,
Як обрії перемогла,
І сказ стихій — в руках побіди.
Ген майорить бузкова мла —
За нею сплять скарби Тавріди.
