О, так. Я знаю. Аджеж прозрівав
Мій дар гіркий годину мсти і гніву:
Це смеркле небо, цю кривавість слав,
Проорану гарматним плугом ниву,
Цей плач Атен і переможний крик
Нещадної, роз’яреної Спарти,
І грім ескадр, і бомб разючий сик,
І невмолимий рух руки на карті.
…Та як п’янкий, як заповідний сон,
Що не доснивсь, що обіцяє й кличе. —
Вечірнім сонцем сяйвний Партенон
Пливе в Готичну ніч середньовіччя.
