Вірности аж до крови дав нам
примір святий Юрій Побідоносець.
Митрополит Андрей. (V. 1934).
Внизу біда яриться злом,
Торгуються глупота й зрада,
Вгорі ж побідний Юр списом
Прохромлює в’юнкого гада.
І гад конає і сичить,
І на той сик його безсилий
Нечиста сила верещить,
Розлючена нечиста сила.
І знов чаїться до часу,
І знов майструє маски й назви.
Щоб сяйвну затінить красу й
Стигматами розквітлі язви.
Дарма. Над тишею склепінь
Де вічність Божа тайно спіє,
Росте нестримно в височінь
Панцероносний брат Софії.
Він стереже нагорний храм,
Ковчег невпинної обнови,
Твердиню вірности вікам,
Твердиню вірности до крови.
І ось над суєтою днів,
Де марна колоточ ловитви,
Горить любови ярий гнів
І хрест меча, і меч молитви.
І в смуті лютої пори,
І в гострих блискавицях бурі
Над містом тьмяним, угорі,
Панує Переможець-Юрій.
