Побожно буду жати жито
З колоссям вже достиглих слів,
Хоч час зловісним ворожбитом
Ворожить повідь згубних злив.
Хоч чорний вітер дме з півночі,
Хоч небо свариться з-за хмар,—
Хай наворожить, хай наврочить,
Жахає бурями,— дарма,—
Все жну жита, необоримий,
Від поту праці вже сліпий,
І Муза перевеслом рими
Ось в’яже строф моїх снопи.
