…Kein Lotos und kein Lorbeerblatt.
Sir Galahad
О, бідний, жалісно-убогий
Гіперборейський примітив:
Тупі, кирпаті, злобні боги,
Одноманітний, голий спів;
Болотяна імлиста площа,
Берізки хорі і брудні, —
Даремно сірий дощ полоще
Замурзані навіки дні…
“Ні лотосу, ні лавра” — позем! —
Ні натяку на вертикаль,
І лиш тупим тяжким морозом
На півроку закута даль.
В нещасний час, “на зло Европі”,
Ваш божевільний деміюрг
Створив кубло гнилих утопій,
З туману й крови — Петербург.
Та гниль і зло не стали тілом,
Незродженого — не створить,
І місто марно протремтіло
Марою мертвих двох століть.
Харчовані невласним хлібом.
Ви мріяли — зламать, збороть
І дикунів державна диба
Нам люто мордувала плоть.
Полуботок, Шевченко, Гоголь —
Здушить, скалічить, отруїть!
Не лицарство, не перемога,
А тільки зрада, підшепт, їдь,
А тільки найнята отруя
Та куля, куплена за бруд.
Страшіться ж! Закінчився суд?—
І кара йде, і гнів вирує.
