Уста не вимовлять молитви,
Уста забули молитви —
У безумі сліпої битви
Губився тихий голос Твій.
В льохах оглухлих чрезвичайок,
У сніговіях Соловок
Минали судорги відчаю
Та серць короткий кровоток.
Ніколи в очищальнім громі
Земний не розчахнувся час
І жаден знак, і жаден промінь
Не поразив негідних нас.
Лиш попеліли весни ніжні.
Лиш замерзали квіти літ
Під співи парастасів сніжних
На грудях мертвої землі.
Убогий — дар скупої крови,
Неплідне — тлінних дута тепло…
Тоненьку свічечку любови
Задуло переможне зло.
