Ми за життя горіли в пеклі —
О, незнищенна міць огнива!
І лиш на серці цім запеклім
Кров запеклася чорним гнівом.
Ми переходили всі кола —
О, жоден Дант того не бачив!
І лиш стискали видноколо
Глухі пожежі гайдамачі,
І лиш кружляли чорні круки
Щоб видзьобать незрячі очі…
Ми перейшли всі кола муки —
І ось прозріли.
В пітьмі ночі.
- Наступний вірш → Євген Маланюк – Сонет
- Попередній вірш → Євген Маланюк – Із “Полину”
(Оцінок ще немає)