Блакитний безум! Море підо мною
І небеса — куди не подивись!
І вже душа не хоче буть земною,
Закохана у несказанну вись!
Злітай, душе! І, мов нове світило,
Осяй глибини і простори ці!
І серед них… своє ж маленьке тілом
З Бедекером в руці!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Стала ніч над горами
- Попередній вірш → Євген Плужник – Мабуть, дуже йому боліло
(Оцінок ще немає)