Чіткіші лінії і фарби спокійніші, –
Благословляється на осінь, на дощі…
Десь журавлі в похолоділій тиші:
– Мерщій! Мерщій!
Спішать до Індії, озер північних діти,
До кинутих на чужині осад…
Але ж нудьга яка – вперед летіти,
Щоб повернутися назад!
