Де ви тепер, давно змужнілі,
Товариші юнацьких літ, –
Хто з вас почує цей привіт,
Хто спить, забутий, у могилі?
Як перші павутинки білі
У чуб почне вплітати час,
Так хочеться зібрати вас
До серця ближче…
Друзі милі!
Так хочеться почути знов,
Коли зневіра серце ранить,
Юнацьких запальних розмов
Про те, що мужність не обманить…
(2 оцінок, середнє: 4,50 із 5)