Де забарився ти, вечоре милий?
Очі в журі за тобою,
Груди без тебе спочити не вміли,
Думи юрбою…
Кожна з них ятрить негоїсті рани, –
Тільки в мені себе вилий!
…Де забаривсь ти, спочинку жаданий,
Вечоре милий?
- Наступний вірш → Євген Плужник – Ах, яка це невгамовна пташка
- Попередній вірш → Євген Плужник – Минувшину вивчавши, зрозумів
(Оцінок ще немає)