Євген Плужник – Дівчинку здибав колись маленьку: Вірш

Дівчинку здибав колись маленьку
Там, де землю Дніпром розколото:
Вибирала з води у жменьку
Синє золото…

І таке тоді небо було безкрає.
Поможи мені, дядю, трошки!..
…А в самої очей немає, –
Волошки.

Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!
Чи далося ж тобі те золото?
…Вже мені не сміятись тепер
По-старому, безглуздо-молодо…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 4,50 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Євген Плужник – Дівчинку здибав колись маленьку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Євген Плужник – Дівчинку здибав колись маленьку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.