Долі моєї ціна –
У повітовому місті осінь,
А вона витягла серце, – на!
– Неціловане й досі!
От і упала на неї тінь!
От і знесилів.
Мало, мало хотінь!
– Сили!
А коли ж сила уся –
Шклянка насіння?
Хоч би вже спокій мені засяв,
Весно моя осіння!
