Мрії від серця відтяв, –
Корінь виснажують віти.
…Мало прожити життя, –
Треба життя зрозуміти.
Може, й поети лиш ті,
Що за юнацтва вже сиві…
…Мрії ж мої золоті,
Мрії ж мої нещасливі!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Місто мале
- Попередній вірш → Євген Плужник – Немає сумніву: мені щораз нудніше
(2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)