На хуторі, як у в’язниці, тихо:
Навколо ліс – береза та сосна…
Книжок немає зовсім, – це вже лихо;
А друге й більше – дощова весна.
Проте дивлюсь спокійно, як надворі
І землю й небо пойняла вода,
І журавель похнюпий на коморі
Зажурено на південь погляда…
Коли ж з лісів дух вогкості і гнили
Обвіє хутір, зачарує сад,
Я мов радий крізь квітень запізнілий
Побачити дочасний листопад.
