Не чуючи, перебирала ти
Пожовклі клавіші, задумана й тривожна;
Здавалося, гукни тобі: — Лети! —
І повернути вже не можна!
Та з того, як здригалася рука,
Як інколи стеналась вся ти,
Я зрозумів, що, скільки не гукай —
Ти розучилася літати!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Як він спустів, садок
- Попередній вірш → Євген Плужник – Ах, флейти голос над рікою
(Оцінок ще немає)