Одірвались від днів слова,
В’януть собі по книжках, а у днях ―
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.
Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!
Дні! який це музей
Дрібниць!
- Наступний вірш → Євген Плужник – Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці
- Попередній вірш → Євген Плужник – Там, де полягли вони за волю
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)