Під вітром вгинаючи лінії прості,
Повис нерухомий за вікнами дощ…
Кімната… який необмежний простір!
Квадрати паркету — яких іще площ?…
Вдивися в цю сутінь, навколо розлиту;
Уяву, як брови, докупи стягни, —
Чотири краї невідомого світу
Це тільки кімнати чотири стіни!
Тож мандрам душі не давайсь на поталу, —
І час заощаджуй, і рух економ!
…Помалу
Сотається дощ за вікном…
