Подолано упертість Ізабелли,
Довершено змагання многих літ, —
І от Колюмб виводить каравели
Здійснити мрію і створити міт.
Діб сімдесят пливуть вони. Пустелі
Незнаних вод то ясні, то мрякі…
Невже ж брехня і мапа Тосканеллі,
І здогади бувалих моряків?
Невже шляхів до Індії немає?
Невже ганьба їх подвигу й труду?
І море це ніде не підіймає
З безодень темних землю молоду?
Та проліта в смерковому міражі
Землі близької вісник, голуб сиз! —
І вже дзвенить в подертім такеляжі
Легенький, пряний, відбережний бриз.
Земля, Земля! Прочувані країни!
Вони знайшлись! По слову! Румб у румб!
Що то вагання, голод, глум і кпини, —
Довершено! Колюмб!
Колюмб!
Колюмб!
І він виходить і салют приймає
На честь відваги, мудрости й снаги…
…І Індію відкривши обіймає
Америки якоїсь береги…
