Попоїм, посплю… Щасливий ніби.
Роздобув собі штани нові!
Тільки очі так немов у риби
Та на в’язах мулько голові.
Дотягнусь, пурну – і буде тихо!
Мудреці!
Через віщо серце ніби віхоть
У чужій невимитій руці?
- Наступний вірш → Євген Плужник – Розпочинає дні гудок о шостій
- Попередній вірш → Євген Плужник – Одірвались від днів слова
(Оцінок ще немає)