Пропало сіно! Тільки покосили,
А дощ його й прибрати не дає!
Вже третій день ллє з усієї сили,
А особливо на моє!
В долинці саме. Їжте, коненята!
Журюсь, лежу, й книжок нових нема…
А за вікном темно-зелена м’ята
З-під стріхи краплі перейма.
- Наступний вірш → Євген Плужник – Сьогодні день, здається, перший влітку
- Попередній вірш → Микола Вінграновський – Присвячую Олександру Довженкові
(Оцінок ще немає)