Розминувся зі мною сон.
Дні повій, галіфе й героїв…
Хто у сквері під цей газон
Ґрунт угноїв?
Певне, мріяв: ось прийде час…
Рости, травко зелена!
Що ж! Шинелька його якраз
І на інші рамена.
Тільки ґудзик приший новий, –
Та і мрій собі серед буднів…
Ви!
Майбутні!
